обтюратор
ОБТЮРА́ТОР, а, ч., спец.
1. Пристрій у вогнепальній зброї, який не допускає прориву порохових газів через замок під час пострілу.
2. Затвор, який періодично перекриває світловий потік в апаратах різного призначення.
Під час протягування стрічки [у кінознімальному апараті] світло на неї не потрапляє, бо вона закрита обертовим диском – обтюратором (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)