обтяжений

ОБТЯ́ЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обтя́жити.

Клониться дерево, плодом обтяжене (І. Франко);

Партизани обтяжені зброєю – у кожного бійця по два автомати або карабіни (П. Воронько);

Я такий обтяжений службовою працею, що не маю навіть часу пройтися на свіжім повітрі (М. Коцюбинський);

Зустріч двох колон, хай навіть пошарпаних, втомлених, обтяжених масою хворих та поранених, якось одразу взаємно посилила, збадьорила людей (О. Гончар);

Писати .. тоді, коли чоловік перевтомлений і має обтяжену клопотами голову, дуже трудно (М. Коцюбинський);

Полювання не клеїлось не лише для Перехреста, обтяженого невизначеним очікуванням продовження розмови (Іван Ле);

* У порівн. Вона стоїть мовчазна, з пониклою головою, наче обтяжена важкими думами (О. Гуреїв);

// обтя́жено, безос. пред.

Починає [Ганна] приглядатися до нього [до годинника] ближче. Той самий, що його затямила ще дитиною, що бачила його завжди, коли приїздила з школи додому, але одну вагу обтяжено якоюсь старою заржавілою мутрою (А. Крушельницький);

– Вас обтяжено нечемним дорученням, і прошу пробачити, що висловлюю своє незадоволення саме вам (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. обтяжений — обтя́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обтяжений — [обт’ажеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обтяжений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обтяжити. || обтяжено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обтяжений — Обтя́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обтяжений — ОБТЯ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтя́жити. Клониться дерево, плодом обтяжене (Фр., XI, 1952, 75); Партизани обтяжені зброєю — у кожного бійця по два автомати або карабіни (Воронько, Казка..  Словник української мови в 11 томах