обтяжений

ОБТЯ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтя́жити.

Клониться дерево, плодом обтяжене (Фр., XI, 1952, 75);

Партизани обтяжені зброєю — у кожного бійця по два автомати або карабіни (Воронько, Казка.., 1957, 74);

Я такий обтяжений службовою працею, що не маю навіть часу пройтися на свіжім повітрі (Коцюб., III, 1956, 257);

Зустріч двох колон, хай навіть пошарпаних, втомлених, обтяжених масою хворих та поранених, якось одразу взаємно посилила, збадьорила людей (Гончар, II, 1959, 126);

Писати.. тоді, коли чоловік перевтомлений і має обтяжену клопотами голову, дуже трудно (Коцюб., III, 1956, 293);

Полювання не клеїлось не лише для Перехреста, обтяженого невизначеним очікуванням продовження розмови (Ле, В снопі.., 1960, 16);

*У порівн. Вона стоїть мовчазна, з пониклою головою, наче обтяжена важкими думами (Гур., Новели, 1951, 57);

// обтя́жено,

безос. присудк. сл. — Вас обтяжено нечемним дорученням, і прошу пробачити, що висловлюю своє незадоволення саме вам (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 24);

Починає [Ганна] приглядатися до нього [до годинника] ближче. Той самий, що його затямила ще дитиною, що бачила його завжди, коли приїздила з школи додому, але одну вагу обтяжено якоюсь старою заржавілою мутрою (Круш., Буденний хліб.., 1960, 31).

Значення в інших словниках

1. обтяжений — обтя́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обтяжений — [обт’ажеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обтяжений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обтяжити. || обтяжено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обтяжений — ОБТЯ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обтя́жити. Клониться дерево, плодом обтяжене (І. Франко); Партизани обтяжені зброєю – у кожного бійця по два автомати або карабіни (П.  Словник української мови у 20 томах
5. обтяжений — Обтя́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)