обтічний
ОБТІЧНИ́Й, а́, е́.
1. техн. Який виявляє найменший опір зустрічному потокові рідини або газу (про форму літака, автомобіля, підводного човна і т. ін.).
Не чути звуку, лише видно обтічний риб'ячий силует його [літака], потім нарешті долинає і звук (О. Гончар);
Дельфін рухається у воді так швидко завдяки ідеальній обтічній формі, невеликій питомій вазі, сильному хвосту, а також особливому мастилу, яке виділяється залозами цієї тварини (з публіц. літ.).
2. перен., розм. Нечіткий, далекий від суті справи.
Обтічний виступ.
Словник української мови (СУМ-20)