обуда
ОБУ́ДА, и, ж., заст.
1. Пробудження.
* Образно. Всюди барви, всюди ласки Чарівничої весни; Всюди чується обуда Від німого забуття... (М. Старицький).
2. рідко. Стан після пробудження; неспання.
– От кому добре спиться!.. Любенький-любенький – чого тільки поважний такий? Чи він і в обуді такий поважний? (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)