обуджати

ОБУДЖА́ТИ і ОБУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБУДИ́ТИ, обуджу́, обу́диш, док., заст.

1. кого. Будити.

Тихо й рано було, як Остап уїхав у місто, так ще тихо, що його кінь вороний тупою своєю обуджав людей (Марко Вовчок);

Той ще спить. Він обужає його (П. Чубинський).

2. що, перен. Збуджувати.

Хоч би тіло його й кров'ю своєю хотіла обудити, він до неї не поверне (О. Кобилянська);

Такі слова обудили в серці Довбущука давню ненависть (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. обуджати — обуджа́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обуджати — і обужати, -аю, -аєш, недок., обудити, обуджу, обудиш, док., перех., заст. 1》 Будити. 2》 перен. Збуджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обуджати — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. обуджати — Обуджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; обуди́ти, обуджу́, обу́диш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обуджати — ОБУДЖА́ТИ і ОБУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБУДИ́ТИ, обуджу́, обу́диш, док., перех., заст. 1. Будити. Тихо й рано було, як Остап уїхав у місто, так ще тихо, що його кінь вороний тупою своєю обуджав людей (Вовчок, І, 1955, 331); Той ще спить.  Словник української мови в 11 томах