обумовлювати

ОБУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обумо́влять; док., що.

1. Те саме, що зумо́влювати.

Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини (з публіц. літ.);

Суспільний настрій в країні і радість життєвого досвіду обумовили естетичне ставлення Левітана до навколишнього світу (із журн.).

2. чим. Ставити в залежність від певних умов.

Виконання зобов'язань обумовили чіткими термінами (з газ.).

Значення в інших словниках

1. обумовлювати — обумо́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обумовлювати — Спричиняти, причинятися до, зумовлювати, ставати умовою чого; (в угоді) застерігати; (чим) ставити умовою що, ставити в залежність <�узалежнювати> від чого.  Словник синонімів Караванського
3. обумовлювати — -юю, -юєш, недок., обумовити, -влю, -виш; мн. обумовлять; док., перех. 1》 Те саме, що зумовлювати. 2》 чим. Ставити в залежність від певних умов.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю.  Словник синонімів української мови
5. обумовлювати — Обумо́влювати, -люю, -люєш; обумо́вити, -мо́влю, -мо́виш, -мо́влять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обумовлювати — ОБУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обумо́влять; док., перех. 1. Те саме, що зумо́влювати. Переворот у способі виробництва, який відбувся в одній сфері промисловості, обумовлює такий самий переворот в інших сферах (Маркс, Капітал...  Словник української мови в 11 томах