обумовлювати —
Спричиняти, причинятися до, зумовлювати, ставати умовою чого; (в угоді) застерігати; (чим) ставити умовою що, ставити в залежність <�узалежнювати> від чого.
Словник синонімів Караванського
обумовлювати —
-юю, -юєш, недок., обумовити, -влю, -виш; мн. обумовлять; док., перех. 1》 Те саме, що зумовлювати. 2》 чим. Ставити в залежність від певних умов.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обумовлювати —
ОБУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обумо́влять; док., що. 1. Те саме, що зумо́влювати. Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини (з публіц. літ.
Словник української мови у 20 томах
обумовлювати —
ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю.
Словник синонімів української мови
обумовлювати —
ОБУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обумо́влять; док., перех. 1. Те саме, що зумо́влювати. Переворот у способі виробництва, який відбувся в одній сфері промисловості, обумовлює такий самий переворот в інших сферах (Маркс, Капітал...
Словник української мови в 11 томах