обхват
ОБХВА́Т, у, ч.
1. Дія за знач. обхвати́ти і обхва́чувати.
Вставши, він підходить до техніка.., бере того за карк. Так і взяв – однією рукою за загривок, а другою – залізним обхватом – за зап'ястя руки (О. Гончар).
2. Побутова міра товщини циліндричного предмета (дерева, стовпа і т. ін.), яка дорівнює відстані між кінцями пальців витягнутих або зчеплених кільцем навколо нього рук.
Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину: сотні дубів, лип і кленини в кілька обхватів зрубано (О. Стороженко);
Навіть на голих скелях, де, здавалось би, зеленому лишаєві поживитись нічим, шумлять вершинами могутні, в три обхвати сосни (М. Руденко).
3. рідко. Те саме, що ото́чення 1.
Помітивши рух чорноморців, турки почали перекочуватись на фланги, яким загрожував обхват (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)