обчас
О́БЧАС, а, ч., діал.
Каблук.
Давид, тупцюючи, з жалем і насмішкою дивиться на своє розтоптане взуття, а потім так б'є обчасами в долівку, що здригається вся комірчина (М. Стельмах);
Міліціонер приклав руку до козирка, клацнув обчасами (М. Зарудний).
Словник української мови (СУМ-20)