обчісувати
ОБЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док.
1. кого, розм. Постійно розчісувати кого-небудь.
Няньчить її [сиріточку] й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський).
2. що, спец. Розчісуванням вирівнювати, розпушувати й очищати від домішок (вовну, бавовну, льон і т. ін.).
Обчісувати льон.
3. що і без дод. Обсмикуючи граблями, вирівнювати поверхню скирти, копиці і т. ін.
А Юра вже запустив свої граблі у сіно і став обчісувати (А. Крушельницький);
Хазяїн, чути, по драбині спустився із стогу. Взяв граблі, почав обчісувати (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)