1. Словник української мови у 20 томах

обчісувати

ОБЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док.

1. кого, розм. Постійно розчісувати кого-небудь.

Няньчить її [сиріточку] й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський).

2. що, спец. Розчісуванням вирівнювати, розпушувати й очищати від домішок (вовну, бавовну, льон і т. ін.).

Обчісувати льон.

3. що і без дод. Обсмикуючи граблями, вирівнювати поверхню скирти, копиці і т. ін.

А Юра вже запустив свої граблі у сіно і став обчісувати (А. Крушельницький);

Хазяїн, чути, по драбині спустився із стогу. Взяв граблі, почав обчісувати (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обчісувати — обчі́сувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обчісувати — -ую, -уєш, недок., обчесати, -ешу, -ешеш, док., перех. 1》 розм. Постійно розчісувати кого-небудь. 2》 спец. Розчісуванням вирівнювати, розпутувати й очищати від домішок (вовну, бавовну, льон і т. ін.). Обчісувати льон. 3》 Обсмикуючи граблями, вирівнювати поверхню скирти, копиці і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обчісувати — Обчі́сувати, -чі́сую, -чі́суєш; обчеса́ти, -чешу́, -че́шеш, -че́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. обчісувати — ОБЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех. 1. розм. Постійно розчісувати кого-небудь. Няньчить її [сиріточку] й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170). 2. спец. Словник української мови в 11 томах
  5. обчісувати — Обчісувати, -сую, -єш сов. в. обчесати, -чешу, -шеш, гл. — кого. Расчесывать, чесать кого-либо постоянно. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать, треба й обіпрать, треба й обчесать, треба й обмивать. Мил. 222. Словник української мови Грінченка