1. Словник української мови в 11 томах

обчісувати

ОБЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех.

1. розм. Постійно розчісувати кого-небудь.

Няньчить її [сиріточку] й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170).

2. спец. Розчісуванням вирівнювати, розпушувати й очищати від домішок (вовну, бавовну, льон і т. ін.).

Обчісувати льон.

3. Обсмикуючи граблями, вирівнювати поверхню скирти, копиці і т. ін.

А Юра вже запустив свої граблі у сіно і став обчісувати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 172);

Хазяїн, чути, по драбині спустився із стогу. Взяв граблі, почав обчісувати (Головко, І, 1957, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обчісувати — обчі́сувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обчісувати — -ую, -уєш, недок., обчесати, -ешу, -ешеш, док., перех. 1》 розм. Постійно розчісувати кого-небудь. 2》 спец. Розчісуванням вирівнювати, розпутувати й очищати від домішок (вовну, бавовну, льон і т. ін.). Обчісувати льон. 3》 Обсмикуючи граблями, вирівнювати поверхню скирти, копиці і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обчісувати — ОБЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док. 1. кого, розм. Постійно розчісувати кого-небудь. Няньчить її [сиріточку] й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський). 2. що, спец. Словник української мови у 20 томах
  4. обчісувати — Обчі́сувати, -чі́сую, -чі́суєш; обчеса́ти, -чешу́, -че́шеш, -че́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обчісувати — Обчісувати, -сую, -єш сов. в. обчесати, -чешу, -шеш, гл. — кого. Расчесывать, чесать кого-либо постоянно. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать, треба й обіпрать, треба й обчесать, треба й обмивать. Мил. 222. Словник української мови Грінченка