обшир
О́БШИР, у, ч.
1. Те саме, що про́стір; обшар.
Одною з таких невідомих досі територій я вважаю нашу Карпатську Русь, тобто весь обшир Карпатських гір, заселений русинами (І. Франко);
Й почув я – моря обшир нездоланний заговорив до мене (П. Тичина);
Ми самі уперті, непохитні, Всіх стихій могутні королі, Понесемо в обшири всесвітні Благовістя нашої землі (М. Зеров).
2. рідко. Те саме, що о́бсяг 2.
Обшир думання, скупість слова точного і міцного .. – всі ці риси характеризують обидві книги Миколи Бажана (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)