обширний
ОБШИ́РНИЙ, а, е, рідко.
1. Який займає великий простір; дуже великий.
Так пара горличок невинних Летять спастись в лісах обширних Од злого кібчика когтей (І. Котляревський);
// діал. Просторий.
У низькій, але обширній кімнаті хорої пані Олесь панувала глибока тишина й півсвітло (О. Кобилянська);
Помешкання було обширніше, як у Вороничах, меблі всі нові (Л. Мартович).
2. книжн. Довгий, розтягнутий, детальний (про лист, промову і т. ін.).
По обширнім .. вступі, в котрім автор описує – і то дуже слабо – обжинки у багатого ґазди Панька Іванишиного, зачинається оповідання (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)