1. Словник української мови у 20 томах

обширний

ОБШИ́РНИЙ, а, е, рідко.

1. Який займає великий простір; дуже великий.

Так пара горличок невинних Летять спастись в лісах обширних Од злого кібчика когтей (І. Котляревський);

// діал. Просторий.

У низькій, але обширній кімнаті хорої пані Олесь панувала глибока тишина й півсвітло (О. Кобилянська);

Помешкання було обширніше, як у Вороничах, меблі всі нові (Л. Мартович).

2. книжн. Довгий, розтягнутий, детальний (про лист, промову і т. ін.).

По обширнім .. вступі, в котрім автор описує – і то дуже слабо – обжинки у багатого ґазди Панька Іванишиного, зачинається оповідання (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обширний — обши́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. обширний — див. просторий Словник синонімів Вусика
  3. обширний — Розлогий, просторий, широкий, широкополий, великий, численний Словник чужослів Павло Штепа
  4. обширний — ВЕЛИ́КИЙ (який займає значний простір), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ГІГА́НТСЬКИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ШИРО́КИЙ, ШИРОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ШИРОЧЕ́ННИЙ підсил., ОБШИ́РНИЙ, ШИРОКОПО́ЛИЙ поет. Словник синонімів української мови
  5. обширний — ОБШИ́РНИЙ, а, е, рідко. 1. Який займає великий простір; дуже великий. Так пара горличок невинних Летять спастись в лісах обширних Од злого кібчика когтей (Котл., І, 1952, 228); // діал. Просторий. Словник української мови в 11 томах