1. Словник української мови в 11 томах

обширний

ОБШИ́РНИЙ, а, е, рідко.

1. Який займає великий простір; дуже великий.

Так пара горличок невинних Летять спастись в лісах обширних Од злого кібчика когтей (Котл., І, 1952, 228);

// діал. Просторий.

У низькій, але обширній кімнаті хорої пані Олесь панувала глибока тишина й півсвітло (Коб., III, 1956, 189);

Помешкання було обширніше, як у Вороничах, меблі всі нові (Март., Тв., 1954, 442).

2. книжн. Надто довгий, розтягнутий (про промову, лист і т. ін.).

По обширнім.. вступі, в котрім автор описує — і то дуже слабо — обжинки у багатого газди Панька Іванишиного, зачинається оповідання (Фр., XVI, 1955, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обширний — обши́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. обширний — див. просторий Словник синонімів Вусика
  3. обширний — Розлогий, просторий, широкий, широкополий, великий, численний Словник чужослів Павло Штепа
  4. обширний — ОБШИ́РНИЙ, а, е, рідко. 1. Який займає великий простір; дуже великий. Так пара горличок невинних Летять спастись в лісах обширних Од злого кібчика когтей (І. Котляревський); // діал. Просторий. Словник української мови у 20 томах
  5. обширний — ВЕЛИ́КИЙ (який займає значний простір), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ГІГА́НТСЬКИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ШИРО́КИЙ, ШИРОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ШИРОЧЕ́ННИЙ підсил., ОБШИ́РНИЙ, ШИРОКОПО́ЛИЙ поет. Словник синонімів української мови