обшмульгувати

ОБШМУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш і ОБШМУ́ГЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБШМУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБШМУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, розм.

Стирати, обтирати.

Ялини старі, високі. Не одне покоління школярів обшмульгувало штаньми кору на них (Ю. Мушкетик);

Полудрабок обшмульгав жовтий сап'янець і зробив смугу через усю халяву й передок (І. Нечуй-Левицький);

– Та ну його к бісу, – всі руки обшмугляв! – промовив чоловік з бородою, спускаючи руку з молотком (Б. Грінченко);

* Образно. – До живого обшмульгали шию всякі хомути, – він вдарив себе по шиї, – нових не хочу! На волі хочу вік дожити! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. обшмульгувати — обшму́льгувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. обшмульгувати — -ую, -уєш і обшмуглювати, -юю, -юєш, недок., обшмульгати, -аю, -аєш і обшмугляти, -яю, -яєш, док., перех., діал. Стирати, обтирати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обшмульгувати — ОБШМУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш і ОБШМУ́ГЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБШМУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБШМУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., діал. Стирати, обтирати. Ялини старі, високі. Не одне покоління школярів обшмульгувало штаньми кору на них (Мушк.  Словник української мови в 11 томах