обідок
ОБІДО́К, рідко ОБОДО́К, дка́, ч.
1. Зменш. до о́бід.
На носі сиділи традиційні окуляри в нікельованих ободках (П. Панч);
Настало повне затемнення .. Крізь сутінки пробивається вузенький обідок корони Сонця (з газ.).
2. Смужка, облямівка, яка обводить, оточує що-небудь.
Он риба гра .. Цілою черідкою так і суне; спинки – чорні, боки – срібно-золоті, а очі з червоними обідками... (Панас Мирний);
Нова тарілка, з позолоченим обідком, так і випорснула в Уляни з рук (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)