обідніти
ОБІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Стати бідним; збідніти.
[Терпилиха:] Він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна (І. Котляревський);
– Ну-ну, – похитав головою дід, – не обіднієш від того, що дитина шматок хліба з'їсть (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)