обідніти
ОБІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Стати бідним; збідніти.
[Терпилиха:] Він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна (І. Котляревський);
– Ну-ну, – похитав головою дід, – не обіднієш від того, що дитина шматок хліба з'їсть (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обідніти — обідні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- обідніти — [об'ід(')н’ітие] -н'ійу, -н'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- обідніти — -ію, -ієш, док. Стати бідним; збідніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обідніти — ОБІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати бідним; збідніти. [Терпилиха:] Він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна (Котл., II, 1953, 18); — Ну-ну, — похитав головою дід, — не обіднієш від того, що дитина шматок хліба з’їсть (Головко, І, 1957, 89). Словник української мови в 11 томах
- обідніти — Обідні́ти, -ні́ю, -єш гл. Обѣднѣть. Обіднів один чоловік. ЗОЮР. І. 46. Словник української мови Грінченка