обіднілий

ОБІДНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до обідні́ти;

// у знач. прикм.

Чому в стількох людей кохання так схоже на перелітну птицю: майне крилом над твоєю весною .. та й зникне [кохання] за тими обріями, де хмари бредуть, мов старці, та й залишить для обіднілої душі життєву необхідність чи життєвий тягар... (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. обіднілий — обідні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обіднілий — див. бідний  Словник синонімів Вусика
3. обіднілий — [об'ід(')н’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
4. обіднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обідніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обіднілий — ОБІДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обідні́ти.  Словник української мови в 11 томах