обідніти
ОБІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати бідним; збідніти.
[Терпилиха:] Він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна (Котл., II, 1953, 18);
— Ну-ну, — похитав головою дід, — не обіднієш від того, що дитина шматок хліба з’їсть (Головко, І, 1957, 89).
Словник української мови (СУМ-11)