обійдений
ОБІ́ЙДЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обійти́.
– І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милістю бариновою обійдений? чи він у загоні живе? (Панас Мирний);
Історія літератури нашої творилася письменниками різних талантів і різного творчого шляху, але ніщо цінне з їхнього доробку не повинно бути обійдене (з наук. літ.);
// обі́йдено, безос. пред.
Запрошень не одержали .. І не підуть же вони з'ясовувати, чому їх обійдено (Ю. Яновський).
◇ (1) Обі́йдений до́лею – нещасливий, безталанний.
Хто любить обійдених долею? То лиш до обранців її всі хиляться й ліпляться, один поперед одного пестяться. Від невдах же – тікають подалі (Р. Іванченко).
Словник української мови (СУМ-20)