обікрадений
ОБІКРА́ДЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обікра́сти.
[Пересада:] Тепер увесь світ поділився на два табори: в одному – .. багатирі, душогуби, а в другому – такі, як от ми з твоїм батьком, бідаки, голота, кругом обдурена й обікрадена (Я. Мамонтов);
* Образно. На дні дівочого серця ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя, обікрадена злою долею її щира і вірна любов (І. Цюпа);
// у знач. прикм.
Як доведеться в світі жить?.. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі (Т. Шевченко);
// обікра́дено, безос. пред.
– Учора контору обікрадено (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)