обітований
ОБІТОВА́НИЙ, а, е, книжн.
1. Обіцяний, заповітний.
– За те ж я й маю жаль до вас великий, що ви мені замість того життя, обітованого у вічнім Царстві Божім, даєте страву, одіж та слова (Леся Українка).
2. Бажаний, жаданий.
Діждався маленький Стефан Пелехатий обітованої днини (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)