об'єктивний
ОБ'ЄКТИ́ВНИЙ¹, а, е.
1. Який існує поза людською свідомістю і незалежно від неї; незалежний від волі, бажань людини; протилежне суб'єктивний.
Із заробітною платою зв'язана дія як суб'єктивних факторів зростання продуктивності праці, .. так і об'єктивних (з наук.-попул. літ.);
Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об'єктивних обставин мусив залишитись безкарним (Ірина Вільде).
2. Позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення; безсторонній, неупереджений.
Треба бути щирим, без жалю до себе одвертим, правдивим, об'єктивним (С. Васильченко);
Вже в збірці “Голубі ешелони”, а особливо в творах 30-х років, П. Панч визначився як письменник з нахилом до спокійного, об'єктивного викладу (з наук. літ.).
ОБ'ЄКТИ́ВНИЙ², а, е, спец.
Прикм. до об'єкти́в.
Якщо фотографований будинок не вміщається на матовому склі, то піднімають вгору об'єктивну дошку апарата (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)