об'єктивність
ОБ'ЄКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до об'єкти́вний¹.
В додарвінівський період виникали концепції, автори яких намагалися довести об'єктивність розвитку і прогресу в живій природі (з наук. літ.);
Се власне “відгук”, тож не дивуйтесь, коли в ньому бракуватиме об'єктивності, бо я не стільки думаю, скільки почуваю те, що маю казати (Леся Українка);
// Властивість за знач. об'єкти́вний¹.
Класична фізика виходить з поглядів Ньютона на простір і час; в основі цих поглядів лежить визнання об'єктивності і безконечності простору і часу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)