об'єктивувати
ОБ'ЄКТИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
1. Втілювати в конкретних предметних формах; робити що-небудь об'єктом сприйняття.
Свідомість кожна – космос І немов буття окреме, Дух од інших незалежний, Що ввесь світ об'єктивує (В. Самійленко);
Зображення [у прозі початку XX ст.] подій та людей через враження і сприймання персонажів .. давало можливість глибше розуміти психіку героїв, об'єктивувати її, “унаочнити” їхнє сприймання (з наук. літ.).
2. Узагальнювати, типізувати що-небудь.
Ліричний твір об'єктивує безпосереднє переживання, безпосередню емоційну реакцію суб'єкта на об'єкт (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)