об'ємний
ОБ'Є́МНИЙ, а, е.
1. Прикм. до об'є́м 1.
Об'ємне вимірювання;
// Якому притаманна тривимірність.
В полі зору з'явився Місяць .. На відміну від земних умов він має об'ємний вигляд, відчувається, що це куля в пустоті (з газ.);
// Пов'язаний з відтворенням, зображенням чого-небудь у трьох вимірах.
З давніх часів на Запоріжжі, поряд з лінійно-площинним, розвивалося й різьблення скульптурне.., об'ємне (з наук.-попул. літ.);
Винахідник .. називає свій метод демонстрування фільмів рельєфним, або об'ємним (з наук.-попул. літ.).
2. Великий за об'ємом, розміром; об'ємистий.
Робота над об'ємним поетичним твором, яким є поема, вимагає високої майстерності художника (А. Малишко);
Для синтаксису творів Нечуя-Левицького властиві досить об'ємні відокремлені постпозитивні означальні конструкції (з наук. літ.);
// перен. Яскраво, виразно змальований.
Образ Прометея належить до найбільш об'ємних і узагальнюючих образів, створених художнім генієм людства (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)