овоч
О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж.
1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, які вживають як їжу; городина.
В теплицях вирощують овочі .. і підготовляють розсаду для парників та утепленого ґрунту (з навч. літ.);
Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили (О. Довженко);
Істота почала їсти. На її зубах хрумтів якийсь овоч – чи то огірок, чи то морква (О. Донченко).
2. тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина.
Ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду (І. Франко);
І той садок, де в травні він деревам Від гусені обороняв листки, Під овочами в пурпурі жовтневім К землі янтарні склонює гілки (М. Рильський).
3. ч. і ж., збірн. М'які плоди будь-яких рослин.
Кожному овочеві свій час (прислів'я);
Родючий баштан жовтіє динями, .. зеленіє кавунами і усяким овощем (Марко Вовчок);
Ісаакій і справді був схожий на пастернак, на цю довгу та трохи кострубату огородню овоч (І. Нечуй-Левицький);
На возах була всяка всячина..: тут було .. зерно..; тут була овощ огородня, садова й польова (Панас Мирний);
* Образно. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля: Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)