овоч

О́ВОЧІ перев. мн. (плоди городніх, рідше польових, рослин та зелень, що вживаються як їжа), ГОРО́ДИНА збірн., ОГОРО́ДИНА збірн., розм., О́ВОЩІ заст., ГОРОДОВИНА́ збірн., діал., ЯРИНА́ діал. Усі каюки й шаланди, які привозили овочі з Олешок, Кардашина, ба й з Голої Пристані, оглядав сам Швед (Ю. Яновський); Багрич і Корунов поснідали салатом з городини (Л. Дмитерко); Вербівка зеленіла своїми вербами, садками та огородиною (І. Нечуй-Левицький); Цілу зиму цвітуть квітки, скоро буде молода картопля, огородні овощі (М. Коцюбинський); Я.. не розбирав, чи нищу шкідливі рослини.., чи пожиточні — буряки, фасолю, помідори та іншу городовину (І. Франко); Насмикав досить ярини (Андрійко), з якої думав зварити юшку (Юліан Опільський).

ФРУ́КТИ мн. (їстівні плоди деяких дерев і кущів), ОВОЧІ мн. рідше; САДОВИНА́ збірн. (плоди садових рослин). Цілу зиму цвітуть квітки, скоро буде молода картопля,.. артишоки й деякі фрукти (М. Коцюбинський); М'ясива тоді іще не їли, живились овочами садовими та ще городиною (А. Кримський); Коли по садках зібрали всю садовину, пішли люди збирати в ліс смачну, солодку, почорнілу ягоду (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. овоч — о́воч іменник чоловічого роду частіше вживається у множині  Орфографічний словник української мови
2. овоч — О́воч. 1. Фрукт, частіше мн. (овочі) — фрукти. Вікно, закрите решіткою, пускало більше сьвітла, а марморні овочі на столі ставали гарнійші. Але небавом сказала Ріта, що ті овочі старомодні, і вони счезли зі стола (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. овоч — Плід; мн. ОВОЧІ, (городу) городина, (саду) садовина, сов. фрукти.  Словник синонімів Караванського
4. овоч — заст. овощ, -у, ч. і рідко ж. 1》 тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. 2》 тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина. 3》 ч. і ж., збірн. М'які плоди будь-яких рослин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. овоч — О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж. 1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, які вживають як їжу; городина. В теплицях вирощують овочі .. і підготовляють розсаду для парників та утепленого ґрунту (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. овоч — зака́заний о́воч. Щось привабливе, але недозволене, чуже, недосяжне і т. ін. З майором Кларком усе заповідалося на гру. Трохи легковажності, трохи кокетства, трохи недозволеного (заказаний овоч завжди солодкий) (П. Загребельний).  Фразеологічний словник української мови
7. овоч — О́воч, -чу, -чеві; о́вочі, -чів (ч. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. овоч — О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж. 1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. В теплицях вирощують овочі.. і підготовляють розсаду для парників та утепленого грунту (Овоч. закр. і відкр.  Словник української мови в 11 томах