овівати

ОВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ОВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що.

Те саме, що обвіва́ти 1.

Замовк старий. Стояли люди, мов хмара давніх, вічних бід овіяла їх душу сумом (І. Франко);

З сходу дихнув вітрець і овіяв Остапа (М. Коцюбинський);

Вітер затих. Здавалось, ніби він назавжди відмовився овівати розпечену землю (В. Собко);

Ялтинський будинок Літфонду .. найбільше відповідає творчому спочинку .. Спокій овіває вас довкола. Творча, благотворна тиша (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. овівати — овіва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. овівати — -аю, -аєш і овіювати, -юю, -юєш, недок., овіяти, -ію, -ієш, док., перех. Те саме, що обвівати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. овівати — ОБВІВА́ТИ (ОВІВА́ТИ) (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ (ОВІ́ЮВАТИ), ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). — Док.  Словник синонімів української мови
4. овівати — ОВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ОВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. Те саме, що обвіва́ти 1. Вітер затих. Здавалось, ніби він назавжди відмовився овівати розпечену землю (Собко, Шлях..  Словник української мови в 11 томах