овівати

ОВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ОВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. Те саме, що обвіва́ти 1.

Вітер затих. Здавалось, ніби він назавжди відмовився овівати розпечену землю (Собко, Шлях.., 1948, 104);

З сходу дихнув вітрець і овіяв Остапа (Коцюб., І, 1955, 340);

Ялтинський будинок Літфонду.. найбільше відповідає творчому спочинку.. Спокій овіває вас довкола. Творча, благотворна тиша (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 11);

Замовк старий. Стояли люди, мов хмара давніх, вічних бід овіяла їх душу сумом (Фр., XIII, 1954, 111).

Значення в інших словниках

1. овівати — овіва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. овівати — -аю, -аєш і овіювати, -юю, -юєш, недок., овіяти, -ію, -ієш, док., перех. Те саме, що обвівати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. овівати — ОВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ОВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що. Те саме, що обвіва́ти 1. Замовк старий. Стояли люди, мов хмара давніх, вічних бід овіяла їх душу сумом (І. Франко); З сходу дихнув вітрець і овіяв Остапа (М.  Словник української мови у 20 томах
4. овівати — ОБВІВА́ТИ (ОВІВА́ТИ) (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ (ОВІ́ЮВАТИ), ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). — Док.  Словник синонімів української мови