овіяний

ОВІ́ЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ові́яти.

І знов на горах я, овіяних вітрами, Казками вільних полонин (О. Олесь);

А дерева вклонялися їм, людям. Овіяним грозами. Обпаленим громами (Л. Дмитерко);

Гліб добре бачив молоде, овіяне смутком обличчя послушниці (А. Шиян);

// ові́яно, безос. пред.

Задушевною теплотою овіяно в колискових піснях побажання щастя дитині (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. овіяний — ові́яний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. овіяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до овіяти. || овіяно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. овіяний — ОВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ові́яти. І знов на горах я, овіяних вітрами, Казками вільних полонин (Олесь, Вибр., 1958, 376); А дерева вклонялися їм, людям. Овіяним грозами. Обпаленим громами (Дмит., Обпалені..  Словник української мови в 11 томах