овіяний
ові́яний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до овіяти.
|| овіяно, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиові́яний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до овіяти.
|| овіяно, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови