оглухнути
ОГЛУ́ХНУТИ і ОГЛУ́ХТИ, хну, хнеш, док.
Втратити здатність чути; стати глухим.
Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає – Оглухли, не чують (Т. Шевченко);
Я поїхав відвідати мойого [мого] старого приятеля Гриця. Він давно оглух і тяжко з ним перебалакувати (В. Стефаник);
Орлюк .. кричав у телефонну трубку. І чи тому, що ніхто вже йому не відповідав, чи тому, що оглух від вибухів, чи що вороги вже справді були близько, обличчя його відбило страждання (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)