оглухлий
ОГЛУ́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до оглу́хнути, оглу́хти;
// у знач. прикм.
Снайпери били по наших амбразурах. А ми, оглухлі й осліплі, виконували накази шахтаря Чудина (Ю. Яновський);
Снаряд за снарядом по ордах чужинця Оглухлий обвалював артилерист (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)