ого-го-го
ОГО-ГО-ГО́, виг.
Уживається для вираження дуже сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін.
– Багатий кажеш? – Десятин на сотню землі. – Ого-го-го! – загоготав городничий (Панас Мирний);
Тільки чується: – Панас Гичка? Оце ти? – Оксене... – І Гнат тут? Ого-го-го! Куди? Звідки? (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)