ого-го-го
ОГО-ГО-ГО́, виг. Уживається при вираженні дуже сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін.
— Багатий кажеш? — Десятин на сотню землі. — Ого-го-го! — загоготав городничий (Мирний, І, 1954, 262);
Тільки чується: — Панас Гичка? Оце ти? — Оксене... — І Гнат тут? Ого-го-го! Куди? Звідки? (Тют., Вир, 1964, 335).
Словник української мови (СУМ-11)