ого-го

ОГО-ГО́, виг. Уживається при вираженні сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін.

А голос у діда — ого-го! Вночі вийде, як тюкне на собаку якимось диким степовим голосом, — аж мороз піде по шкурі (Вас., II, 1959, 527);

Ще ого-го які кремезні, Стоять [дуби] сто років, мов залізні (Мур., Осінні сурми, 1964, 16);

— Тоді тримайся його, бо це хлопець ого-го який! (Стельмах, II, 1962, 401).

Значення в інших словниках

1. ого-го — ого-го́ вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ого-го — див. багато  Словник синонімів Вусика
3. ого-го — виг. Уживається для вираження сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ого-го — ОГО-ГО́, виг. Уживається для вираження сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А голос у діда – ого-го!...  Словник української мови у 20 томах