огром
ОГРО́М, а, ч., діал.
1. Громада (див. грома́да²).
Огром восьмиколонний Фронтоном жовто-білим піднісся перед ним (М. Бажан);
Він відбігав подумки од свого непосильного для одного чоловіка діла, лякався огрому звершуваного, вірніше ж – задуманого (П. Загребельний).
2. Шум, гамір.
У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, – гук, огром, тупотить, гуркотить... (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)