огром
ОГРО́М, а, ч., діал.
1. Громаддя.
Нарешті побачив він Білявого хлопця й жінку в стотисячному огромі (Бажан, Роки, 1957, 193);
Він відбігав подумки од свого непосильного для одного чоловіка діла, лякався огрому звершуваного, вірніше ж — задуманого (Загреб., Диво, 1968, 600).
2. Шум, гамір.
У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, — гук, огром, тупотить, гуркотить… (Вовчок, VI, 1956, 308).
Словник української мови (СУМ-11)