огрублий
ОГРУ́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до огру́бнути.
Таня, дивлячись на його руки, думала, що вони такі ж великі і огрублі в роботі, як і в її батька (Гончар, Людина.., 1960, 60);
На вигляд — огрублі [бійці] в диму бойовім, Обличчя черстве, і суворість на нім (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 363).
Словник української мови (СУМ-11)