огрублий
ОГРУ́БЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до огру́бнути.
Таня, дивлячись на його руки, думала, що вони такі ж великі і огрублі в роботі, як і в її батька (О. Гончар);
На вигляд – огрублі [бійці] в диму бойовім, Обличчя черстве, і суворість на нім (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)