огудник

ОГУ́ДНИК, а, ч.

Той, хто гудить, ганить кого-, що-небудь.

Сам не пошкодую сил на відповідь, може, й не таку, яку огудникам моїм дати належало б, а коротеньку й швидку (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. огудник — огу́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. огудник — -а, ч. Той, хто гудить, ганить кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. огудник — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе..  Словник синонімів української мови
4. огудник — ОГУ́ДНИК, а, ч. Той, хто гудить, ганить кого-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах