одерев'яніти
ОДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Втратити чутливість, здатність рухатися; заклякнути, одубіти (про тіло і його частини).
[Суховій:] Годі їхати, пройдемось трохи, ноги зовсім помліли і одерев'яніли (М. Кропивницький);
Тепер уже він [господар] строго подивився на Ганну Михайлівну. В неї знов одерев'яніли руки й ноги (С. Журахович);
// Остовпіти, заціпеніти.
Спершу, як тільки почула про Тамару, Фросина Данилівна одерев'яніла, відразу не могла й слова мовити, так вразила його [гостева] обізнаність (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)