одерев'яніти
ОДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Втратити чутливість, здатність рухатися; заклякнути, одубіти (про тіло і його частини).
[Суховій:] Годі їхати, пройдемось трохи, ноги зовсім помліли і одерев'яніли (М. Кропивницький);
Тепер уже він [господар] строго подивився на Ганну Михайлівну. В неї знов одерев'яніли руки й ноги (С. Журахович);
// Остовпіти, заціпеніти.
Спершу, як тільки почула про Тамару, Фросина Данилівна одерев'яніла, відразу не могла й слова мовити, так вразила його [гостева] обізнаність (А. Хижняк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одерев'яніти — одерев'яні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- одерев'яніти — -ію, -ієш, док. Втратити чутливість, здатність рухатися; заклякнути, одубіти (про тіло і його частини). || Остовпіти, заціпеніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одерев'яніти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови