однопрохідний
ОДНОПРОХІ́ДНИЙ, а, е, зоол.
1. Який має один вихідний отвір – клоаку.
2. у знач. ім. однопрохі́дні, них, мн. Ряд ссавців, які мають один вихідний отвір і яким властиве яйцеродіння (качкодзьоб, єхидна); яйцекладні.
Словник української мови (СУМ-20)