односкладовий

ОДНОСКЛАДО́ВИЙ, а, е.

1. Який має один склад (про слово або його частини).

Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса “-т-” обмежене певними умовами, а саме: такі дієприкметники утворюються майже виключно від безсуфіксних дієслів з односкладовим коренем на голосний (з наук. літ.);

Першу хвилину вони розглядали один одного, вигукуючи односкладові оклики (О. Копиленко).

2. Який складається з одного-двох слів; дуже короткий, лаконічний.

На допитки [допитування], чи не хвора, Ляля кидала односкладові скупі відповіді (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. односкладовий — односкладо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. односкладовий — -а, -е. 1》 Який має один склад (про слово або його частини). 2》 Який складається з одного-двох слів; стислий, лаконічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. односкладовий — СТИ́СЛИЙ (викладений, висловлений коротко, без деталей), КОРО́ТКИЙ, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, КОРОТКОМО́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, СКУПИ́Й (зовсім короткий); ЛАКОНІ́ЧНИЙ, ЛАПІДА́РНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
4. односкладовий — Односкладо́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. односкладовий — ОДНОСКЛАДО́ВИЙ, а, е. 1. Який має один склад (про слово або його частини). Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса "-т-" обмежене певними умовами, а саме...  Словник української мови в 11 томах
6. односкладовий — Односкладо́вий, -а, -е Односложный. Желех.  Словник української мови Грінченка